Семінар № 3

Спікер – магістр психології, консультантка БО БФ «Лінія Життя України» Гуро Вікторія

Тема семінару: Професійне вигорання

1. ПВ /Емоційне вигорання  – хвороба чи стан ?
2. Причини ПВ. Хто частіше за все потрапляє в число «вигорівших»?
3. Стадії ПВ.
4. Хвороби, які можуть бути спровоковані ПВ.
5. Способи методи самодопомоги по запобіганню ПВ.

  1. Професійне вигорання (ПФ)/Емоційне вигорання -ЕВ) – хвороба чи стан?

Термін «синдром емоційного вигорання» увів в 1974 р. Фрейденберг для характеристики здорових людей, які знаходяться в інтенсивному спілкуванні з іншими людьми.

Емоційне вигорання або ж професійне вигорання, бо саме в робочих буднях (професії людина – людина) людина може відчути емоційне виснаження, яке може призвести до погіршення здоров’я в цілому.

Професійне вигорання в Міжнародній класифікації хвороб ВООЗ входить до категорії факторів, які впливають на стан здоров’я людини.  Це не є хворобою. Але стан виснаження може до неї привести.

За визначенням ВООЗ ЕВ може безпосередньо стосуватися роботи, виконання професійних обов’язків  і пані Супрун писала, що ЕВ не варто застосовувати до інших сфер нашого життя.

Емоційне вигорання працівників – це результат хронічного стресу на роботі:

  • Велике навантаження обовязків та вимог,
  • Ненормований робочий день,
  • Порушення умов праці, форми неадекватної взаємодії керівництва з працівниками
  • Конфлікти між колегами
  • Постійна конкуренція
  • Невдоволення оплатою праці
  • Нестабільність в організації, постійна зміна політики, планів
  • Складний контингент, з яким необхідно працювати, як то кажуть «по долгу служби» (тяжкі хворі, тяжкі підлітки, конфліктні клієнти, емоційно-нестабільні, суїцидні клієнти)

Емоційне вигорання  може бути спровокованим ще й хронічним внутрішнім стресом, в який ми самі себе заганяємо: образи, невдоволення собою та іншими, почуття провини, сорому, страху, гнів, злість, агресія до зовнішнього світу, аутоагресія по відношенню до себе, ревнощі, заздрощі, жалість до інших і жалість до себе.

  1. Причини ПВ. Хто частіше за все потрапляє в число «вигорівших»

Причинами ПВ є:

  • Відсутність напрацьованих навичок саморегуляції, заспокоєння, розслаблення.
  • Минулі травми, мікротравми, психічні розлади, післястресові стани, витіснені переживання, подавлені емоції.
  • Низький рівень емоційної грамотності
  • Відсутність навичок роботи з власними емоціями:
  • Керування гнівом, вміння говорити про це почуття і не опинятися в стані ображеного (роль жертви), розуміти , що робити з заздрістю, ревнощами, провиною, соромом.
  • Відсутність знань про себе як про людину, так і про фахівця. ( Тут йдеться про самооцінку, самоцінність)
  • Люди з низькою самооцінкою часто потрапляють в число «вигорівших»
  • Невміння балансувати, відсутність звичок відновлення власного ресурсу.

У число «вигорівших» найчастіше потрапляють люди залежні від роботи – трудоголіки, перфекціоністи, емпати, люди, які переживали часто або ж довготривало емоційні стеси, пережили психотравмуючі події, тривожні особистості, залежні особистості, співзалежні люди, особи з хронічними невиліковними хворобами ендокринної системи, проблемами ШКТ, люди з серцевими недомаганнями, проблемами судин.

  1. Стадії ПВ.

Дж. Грінберг (лікар-психотерапевт, автор книги «Управління стресом») визначив 5 стадій вигорання:

Стадія «Медовий місяць»

На цій стадії працівника все влаштовує. І робота, і оплата. Він наповнений ентузіазмом. Але стає з часом професійна діяльність починає приносити менше задоволення і енергії у працівника стає менше.

Стадія «Нестача топлива»

Сигнали, які потребують уваги працівника: втома, апатія, проблеми зі сном, апетитом. Людина може відчувати розчарування. Якщо роботодавець або ж сам працівник не знаходить додаткової мотивації, то у працівника втрачається цікавість до справи і зникає «закоханість» у роботу в даній організації і знижується продуктивність діяльності цього працівника.  На цій стадії можуть проявлятися відсторонення від профобовязків.

Але працівника можуть мотивувати З/П, відпустками та ін. «цукерками». І людина може далі горіти підпитуючись внутрішніми ресурсами, але в мінус своєму здоровю.

Стадія «Хронічні симптоми»

Робота без відпочинку, жертовність, трудоголізм, потреби загалу на першому мусці, хронічний альтруїзм можуть призвести до фізіологічні яимптоми: слабкість, зниження опірності організму і поява захворювань .

Також зявляються психологічні переживання:

  • Хронічна дратівливість, загострене почуття злоби, справедливості,
  • почуття відчаю («загнаний в куток безвиході»)
  • постійне переживання нестачі часу (синдром менеджера)
  • поява панічних атак

Стадія «Криза»

Всі хронічні хвороби починають загострюватися так, ніби тіло говорить про те, що час зупинитися і перестати працювати на зло собі.  У цій стадії людина втрачає працездатність, бо потрапляє на лікарняний. Підсилюються переживання невдоволення собою, своєю ефективністю і якістю життя.  Часто на цьому етапі починаються звинувачення всіх і всього, зявляється агресивність до світу або ж аутоагресія, тобто гнів, направлений на себе,  почуття провини , сорому, страху

Стадія «Пробивання стіни»

Працівник може опинитися в тяжкому стані, захворювання набирають гостроти, можуть зявлятися тяжкі невиліковні захворювання, які можуть погрожувати життю людини.

  1. Хвороби, які можуть бути спровоковані ПВ:
  • Поява психічних розладів, невротичних станів, депресивних синдромів
  • Порушення роботи всіх систем організму.
  • Збої в роботі серцево-судинної системи, гормональної, ендокринної системи, ШКТ, поява виразкових хвороб, алергій, хвороб дихальних шляхів,
  • Поява аутоімунних захворювань.
  1. Способи /методи самодопомоги по запобіганню ПВ
  • розвивати власний емоційний інтелект, тобто набувати навички розуміння власних емоційних станів та емоцій оточуючих.
  • підвищувати рівень емоційної грамотності (комунікувати з собою та світом без використанняаніпулятивних технік, звинувачень когось , а зосередженні на собі, своєму безумовному прийнятті себе та безумовному прийнятті інших)
  • збалансовувати своє життя, піклуватися про власний комфорт в усіх сферах свого життя.

У цьому мужуть допомогти тренінги саморозвитку, особиста психотерапія, пропрацювання складних емоційних ситуацій, стресів, травм, на яких часто люди зависають, або ж подавляють емоції, які вони можуть переживати в таких ситуаціях і проявляти їх не в чистому вигляді,а  через токсичні почуття заздрості, образи, провини.  Також важливе особисте самоспостереження та самоконтроль, самоаналіз своїх реакцій на стресові/конфліктні моменти,  читання необхідної літератури, яка б формувала загальний набір цінностей для всього колективу.

СПОСОБИ РОЗВИТКУ ВЛАСНОГО ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ:

  • Вивчати себе, свої емоції, реакції тілесні, емоційні на події.
  • Підтримка позитивного настрою. Вміння бачити в негативному досвіді – продуктивний ресурс для себе.
  • Вибудовування соціальних звязків для якісного спілкування.
  • Вчитися співпереживати.
  • Зберігати спокій в конфліктних ситуаціях. Оскільки надмірна неконтрольована емоційність людини є ознакою незрілості.
  • Допомагати, якщо є ресурс, бажання. Але без очікувань та вимог до того, кому надається допоога.
  • Саморозвиватися, самовдосконалюватися.