Самопошкоджуюча поведінка або селфхарм серед підлітків – серйозна проблема, яка вимагає уваги та розуміння. Це явище викликає занепокоєння серед батьків, педагогів та фахівців з охорони здоров'я, оскільки може мати серйозні наслідки для фізичного та психічного здоров'я підлітка.

Цю поведінку помилково сприймають як спробу суїциду. Тому ще одна її назва несуїцидальна самопошкоджуюча поведінка (НСП). НСП це навмисне пошкодження поверхні власного тіла, без суїцидального наміру з цілями, які не ухвалює суспільство.

Несуїцидальна самопошкоджуюча поведінка включає різноманітні форми, такі як порізи, самопобиття, випалювання чи інші методи, спрямовані на завдання шкоди власному тілу. Самопошкодження може бути спричинене рядом факторів, включаючи стрес, депресію, тривожність, низьку самооцінку та відсутність адекватних стратегій подолання емоційних труднощів.

Одним із чинників, що призводять до селфхарму, є соціальний тиск та бажання відповідати високим стандартам. Підлітки часто стикаються з великим тиском відповідати суспільним очікуванням, зокрема щодо вигляду та успіху. Відчуття невдачі або неприйняття може призводити до стресу, який підлітки намагаються подолати за допомогою самопошкодження.

Важливо розуміти, що самопошкодження – це симптом глибших проблем. Для вирішення цього питання необхідна комплексна підтримка та розуміння з боку оточуючих. Перш за все, важливо сприяти створенню безпечного та підтримуючого середовища для підлітків, де вони можуть відчувати, що їх емоції та труднощі приймаються. Батькам та педагогам слід бути уважними до змін у поведінці підлітків та вчасно реагувати на будь-які симптоми самопошкоджуючої поведінки. Важливо створити відкритий простір для спілкування, де підлітки можуть вільно ділитися своїми емоціями та переживаннями.

При селфхармі необхідно звертатися за професійною допомогою. Психологічна підтримка та консультування допомагають розкрити корені проблеми та розробити ефективні стратегії подолання емоційних труднощів.

Невід'ємною частиною підтримки є також популяризація інформації про причини і наслідки самопошкоджуючої поведінки серед громадськості та зменшення стигми, пов'язаної з цим явищем. Свідомість та розуміння створюють сприятливі умови для вирішення багатьох проблеми, пов’язаних з ментальним здоров’ям та підтримкою тих, хто потребує допомоги.

Комплексний та індивідуалізований підхід є ключовим у профілактиці  селфхарму у підлітків. Він складається з компонентів, наведених далі.

• Забезпечення простору довіри, де підліток може вільно висловлювати свої емоції та переживання без осуду та критики.
• Аналіз та управління можливими факторами ризику, такими як негативні впливи зі сторони оточуючих, неправильні соціальні стандарти чи експозиція до стресових ситуацій.
• Глибокий аналіз психосоціального контексту, включаючи вивчення сімейних відносин, соціального середовища, шкільного життя та інших факторів, що можуть впливати на психічне здоров'я підлітка.
• Навчання підлітків ефективним стратегіям подолання стресу та негативних емоцій як альтернативі самопошкодженню.
• Навчання розпізнаванню та вираженню емоцій, розвиток навичок емоційного регулювання.
• Залучення до активностей, підтримка у пошуку та розвитку інтересів та хобі, що може слугувати позитивним засобом вираження себе та зняття стресу.
• Посилення внутрішньої упевненості та розуміння власної цінності.
• Подолання соціальної ізоляції,  створення можливостей для соціальної взаємодії та підтримки зі сторони родини, друзів та спільноти.

Для вирішення питання селфхарму кризові інтервенції  та психотерапія грають ключову роль. План виходу з кризи складається в залежності від конкретної ситуації та особливостей підлітка.

Опишемо ефективні стратегії впливу:

1. Кризова інтервенція. Важливо забезпечити термінову кризову підтримку та допомогу, особливо якщо самопошкодження супроводжується ризиком для життя. Зі стабілізацією і мотивацією звернутись по допомогу добре справляються гарячі лінії допомоги. Звернення до медичних фахівців, таких як психіатри чи психотерапевти, може забезпечити кваліфіковану оцінку та підтримку.

2. Рекомендована психотерапія. Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) допомагає ідентифікувати та змінювати негативні думки та поведінку, пов'язану із селфхармом.  Діалектично-поведінкова терапія (ДПТ) особливо ефективна для роботи з емоційно нестабільними підлітками, вона надає навички регулювання емоцій та копінг-стратегії.

3. Застосування сімейної терапії. Важливо включати батьків у процес лікування та підтримувати їх у розумінні та вирішенні сімейних проблем.

4. Організація соціальної підтримки. Групова терапія надає  підтримку від однолітків та можливість обміну досвідом. Працівники з соціальної сфери можуть допомогти у вирішенні проблем вдома та у школі.

5. Медикаментозне лікування. У деяких випадках ліки можуть бути використані для контролю симптомів, особливо якщо існують супутні психічні розлади.

Як вже зауважували, діагностика та план терапії повинні базуватися на вивченні конкретних обставин та потреб. Забезпечення довірчого  та підтримуючого оточення, сприяння відкритому спілкуванню та взаєморозумінню – це ключові аспекти ефективної кризової роботи та психотерапії при селфхармі у підлітків.